Ћуганське обласне управл≥нн¤ л≥сового та мисливського господарства


√оловна стор≥нка
Ќовини
ƒокументи
 онтакти
«акуп≥вл≥
јукц≥онн≥ торги
 онтроль виконанн¤
ќб'¤ви

 

 

Ћ≥совод говорить: ЂЌе б≥йс¤!ї

 

   « кожним роком все б≥льшу ≥ б≥льшу дату в≥д дн¤ ѕеремоги у ¬елик≥й ¬≥тчизн¤н≥й ¬≥йн≥ в≥дзначають жител≥ крањн колишнього –ад¤нського —оюзу ≥ все менше ≥ менше залишаЇтьс¤ самих героњв бойових д≥й, фронтовик≥в, що подарували нам запов≥тне мирне небо над головою.

 

    –≥дшають њхн≥ р¤ди ≥ на Ћуганщин≥. ј ветеран≥в, ¤к≥ присв¤тили себе п≥сл¤ поверненн¤ з фронту робот≥ в л≥совому господарств≥ област≥, залишилос¤ зовс≥м мало - 40 ветеран≥в в≥йни ¬¬¬ ≥ 10 учасник≥в бойових д≥й.

 

     ќдин з них 89 - р≥чний старший сержант –ад¤нськоњ арм≥њ ќлекс≥й —ерг≥йович Ѕерестовий.

 

    —погад≥в, пов'¤заних з в≥йськовою службою, в ќлекс≥¤ —ерг≥йовича багато. якщо б не здоров'¤, ¤ке останн≥м часом, на жаль, не радуЇ ветерана, добу безперервно можна було б слухати ≥стор≥њ про дитинство ≥ юн≥сть ветерана, про те, ¤к 19 - р≥чний невисокий хлопчина без страху ≥ сумн≥ву йшов п≥д кул≥, захищаючи св≥й народ, про роботу на посад≥ директора Ћуганського л≥сомисливського п≥дприЇмства. јле роки беруть своЇ.

 

      ўоправда, ≥ ц¤ обставина не стаЇ (тьху-тьху-тьху!) перепоною дл¤ ќлекс≥¤ —ерг≥йовича. ” своњ 89, в≥н хоч ≥ пов≥льно, але впевнено крокуючи по в≥двойован≥й у загарбник≥в р≥дн≥й земл≥, ≥нод≥ заходить в Ћуганське обласне управл≥нн¤ л≥сового та мисливського господарства, а прац≥вники управл≥нн¤ немов би в арм≥њ перед головнокомандуючим в≥ддають честь заслуженому ветерану ≥ оточують його з ус≥х стор≥н, в над≥њ почути ¤кусь ≥стор≥ю з минулого фронтовика.

 

     - «начить, йдемо ми за Ђ¤зикомї (н≥мцем), щоб роздобути важливу ≥нформац≥ю, - згадуЇ ветеран. - ” розв≥дгруп≥ нас шестеро - вс≥м по 18 - 19 рок≥в. —трашно. ƒовго готуЇмос¤, розпод≥л¤Їмо обов'¤зки. –озр≥зали колюч≥ дроти ≥ пластунським методом дуже обережно п≥д≥бралис¤ до мети - н≥мецький кулемет не др≥маЇ. ÷≥ль видна. Ќу а дал≥ справа техн≥ки, ¤коњ, до реч≥, н≥хто нас не вчив. Ќа в≥йн≥ тренувань немаЇ, на в≥йн≥ без передумов: хто - кого!

 

     Ќайчаст≥ше, Ђ¤зикомї на фронт≥ ставав н≥мецький п≥хотинець або оф≥цер, що перебував на передов≥й. ўоправда, одного разу розв≥дгрупа вп≥ймала такого Ђзубастого ¤зикаї, ¤кий зл≥сно вкусив ќлекс≥¤ —ерг≥йовича за палець (сп≥врозмовник показуЇ шрам в≥д укусу), але так н≥чого ≥ не сказав - не тому, що був дуже см≥ливий, а тому що н≥чого не знав. јле були й велик≥ Ђуловиї.

 

     Ќародивс¤ ќлекс≥й —ерг≥йович Ѕерестовий в Ѕ≥лгородськ≥й област≥ в селищ≥ ƒмитр≥вка (–ос≥¤). Ѕатьки працювали в с≥льському господарств≥. «ак≥нчив 7 клас≥в ≥ поступив навчатис¤ в √орл≥вське г≥рничопромислове училище на електромехан≥ка - машин≥ста електровоза. ¬≥дучивс¤ два роки. “ри роки в≥дпрацював на шахт≥ ≥м. —тал≥на ≥ отримав в≥дпустку. - “ак, було д≥ло, до таких можна в≥днести ≥, наприклад, н≥мецького унтер-оф≥цера, ¤кий дав дуже ц≥нн≥ дан≥ про наступ н≥мц≥в з≥ сторони ’аркова, - розпов≥даЇ заслужений ветеран.

 

     - ѓду додому - в≥дв≥дати батьк≥в, - продовжуЇ ветеран. - ѓду на пот¤з≥ ≥з зал≥зничного вокзалу ’аркова. ƒивлюс¤, все ¤кось незвично: ешелони, навантажен≥ танками, люди б≥гають, кричать, навколо пан≥ка. ѕитаю у попутник≥в: Ђўо трапилос¤?ї. ј вони мен≥ у в≥дпов≥дь: - Ђј що ви не знаЇте - в≥йна почалас¤?ї ѕрињжджаю додому в ƒмитр≥вку, а у двор≥ повним - повно народу. Ѕачу - батько проводить збори разом з головою колгоспу.  ажуть, мовл¤в: Ђ¬≥йна, що будемо робити?ї

 

   ƒл¤ себе на це питанн¤ молодий хлопець у глибин≥ душ≥ дав ч≥тку ≥ ствердну в≥дпов≥дь - воювати!

 

     ” листопад≥ 1942 року дев'¤тнадц¤тир≥чний ќлекс≥й Ѕерестовий вже був на фронт≥.

 

    - –≥дний –акит¤нський в≥йськкомат призвав мене в полкову розв≥дку, де ¤ в≥дслужив три м≥с¤ц≥, - згадуЇ ветеран.

 

     Ќа фронт≥ весь час доводилос¤ бути в Ђвоенном переплетеї. ¬ ¤ких би в≥йськах в≥н не служив - чи то в розв≥дгруп≥ або в артилер≥њ (саме тод≥ в≥н отримав контуз≥ю) або ж будучи командиром взводу м≥нометник≥в в 120 мм батарењ - скр≥зь над ним Ђсвист≥лиї кул≥, а навколо грим≥ли вибухи. јле в≥н њх не бо¤вс¤.

 

    - ≤нод≥ нав≥ть не ховавс¤ в≥д куль, - продовжуЇ ветеран, - була наст≥льки сильна любов до свого народу, що люди не рахувалис¤ з≥ своњм житт¤м, заради пор¤тунку Ѕатьк≥вщини. Ѕуло ст≥льки сили вол≥, що на фронт≥ нав≥ть не хвор≥ли. ™дине, що л¤кало - так це потрапити в полон, але парт≥йний квиток ¤ все одно не здав.

 

    ѕ≥д час служби в —теповому першому ≥ другому ”крањнському фронтах ќлекс≥ю —ерг≥йовичу довелос¤ побачити багато такого, чого, ¤к то кажуть, ворогу не побажаЇш. ј в≥н, ворог, був нещадний.

 

   - Ќ≥мц≥ ставилис¤ до полонених надзвичайно жорстоко - ¤кщо брали в полон ≥ ¤кщо знаходили парт≥йний квиток - розстр≥лювали в≥дразу ж. ¬они були дуже в≥ддан≥ √≥тлеру ≥ нацизму, мали хорошу техн≥ку ≥ були непоганими воњнами, але в останн≥ роки в≥йни в наш≥й арм≥њ також з'¤вилас¤ сильна ав≥ац≥¤ ≥ б≥льш-менш непогана техн≥ка, - згадуЇ ветеран.

 

     —олдатського побуту в ќлекс≥¤ —ерг≥йовича ¤к такого не було.

 

   - ¬≥н у нас практично був в≥дсутн≥й. я не пам'¤таю, щоб на фронт≥ у мене хоч коли-небудь був нормальний сон. Ќав≥ть сам задавав соб≥ питанн¤: Ђ“и хоч раз виспавс¤?ї ѓхали на бричц≥ - ≥ др≥мали, окопи приготували, артилер≥ю в бойове положенн¤ привели - можна подр≥мати. ’арчувалис¤ в залежност≥ в≥д бойовоњ обстановки: ¤кщо б≥льш-менш спок≥йна - три рази, у раз≥ надм≥рно бойовоњ - один раз на день. ѓли пшон¤ну кашу з хл≥бом, ≥нод≥ давали суп, - розпов≥даЇ сивочолий ветеран.

   

    Ќасправд≥ ж, побут ќлекс≥¤ —ерг≥йовича, ¤к ≥ у його товариш≥в, пол¤гав у приведенн≥ в пор¤док бойовоњ техн≥ки, пранн¤ обмундируванн¤ та навчанн≥ в≥йськов≥й справ≥. ≤нод≥ вдавалос¤ писати додому листи. ћамин≥ ж листи, ¤к≥ приход¤ть вкрай р≥дко, читав ц≥лодобово, не т≥льки через њњ нерозб≥рливий почерк, а тому, що вони були в≥д ћами!

 

     ѓњ молитви ≥ листи, пам'¤ть про р≥дних ≥ близьких допомагала триматис¤ в найважч≥ хвилини, в найважчих бо¤х. “ак було ≥ п≥д час  орсунь - Ўевченк≥вськоњ операц≥њ, бо¤ми п≥д  иЇвом, Ѕ≥лою ÷ерквою, ∆итомиром, на  урськ≥й дуз≥, п≥д ЅЇлгородом.

 

     ¬≥двоювавши три з половиною роки, старший сержант Ѕерестовий з почутт¤м виконаного обов'¤зку, з високоп≥дн¤тою головою ≥ розправленими грудьми, на ¤ких не було порожнього м≥сц¤ в≥д орден≥в ≥ медалей, йшов по вулиц¤х ќдеси, ¤ка рад≥сно зустр≥чала переможц≥в. як зараз пам'¤таЇ колоритного одеського д≥дус¤ з б≥лою бор≥дкою, великим буханцем б≥лого хл≥ба ≥ найкрасив≥шими - нашими украњнськими д≥вчатами.

 

    - ÷е запам'¤талос¤ назавжди. —початку хот≥в залишитис¤ в ќдес≥, в школ≥ переп≥дготовки, м≥г стати оф≥цером, але в цей час захвор≥ли батьки. ƒовелос¤ демоб≥л≥зуватис¤ ≥ њхати додому в ƒмитр≥вку.

 

     јле спок≥йне житт¤ - не дл¤ нашого геро¤, у ¤кого з дитинства була мр≥¤ стати л≥соводом. Ўкода т≥льки, що не придумали тод≥ ще ≤нтернет, в≥д чого, напевно, страждала ≥нформован≥сть населенн¤. ќт ≥ не п≥шов тод≥ ќлекс≥й бажаною стежкою за покликом серц¤, а поступив з другом у ’арк≥вське зал≥знодорожнЇ училище. ¬≥дучившись р≥к, однокурсник д≥знавс¤ про „угуЇво-Ѕобчанский л≥совий техн≥кум ≥ друз≥ поњхали до „угуЇва.

 

    - “≥льки ось ≥спити здав т≥льки ¤ - товариш поњхав назад, - згадуЇ ќлекс≥й —ерг≥йович.

 

      ¬≥дучившись стац≥онарно у л≥совому техн≥кум≥, паралельно заочно у ¬оронезькому ≥нститут≥ л≥сового господарства, молодий студент почав п≥знавати ази своЇњ профес≥њ на практиц≥. «а розпод≥лом потрапив до Ћуганськоњ област≥. ѕершим м≥сцем роботи дл¤ новоспеченого спец≥ал≥ста стало ѕопасн¤нське л≥сництво, де йому дов≥рили посаду л≥сничого. ѕот≥м примножував л≥сов≥ багатства Ѕор≥вського, –уб≥жанського (тут ќлекс≥й —ерг≥йович отримав золоту медаль за висок≥ виробнич≥ показники з вирощуванн¤ л≥сових культур), јйдарського л≥сництв, а також Ћуганського л≥сгоспу, ¤кий п≥д його кер≥вництвом став одним з кращих в област≥.

 

      - √арно було працювати, важко, але приЇмно. ѕожеж практично не було, зв≥р≥в в уг≥дд¤х було багато, гр≥х було не примножувати так≥ л≥си. ќсь ми ≥ намагалис¤ зробити область ¤комога л≥сист≥шою (п≥д кер≥вництвом ќлекс≥¤ —ерг≥йовича було посаджено дес¤тки тис¤ч л≥с≥в, що стали улюбленим м≥сцем в≥дпочинку населенн¤-прим.авт.), ќсобливо багато л≥су саджали навколо таких великих промислових м≥ст, ¤к Ћуганськ, —ЇвЇродонецьк, —таханов, - розпов≥даЇ колишн≥й директор Ћуганського л≥сгоспу.

 

      ќлекс≥й —ерг≥йович багато чого побачив на своЇму в≥ку, напевно, тому й говорить з такою легк≥стю про свою роботу. ¬≥н ≥ пораненн¤ у себе на щоц≥ називаЇ подр¤пиною, ≥ в≥д ≥нвал≥дност≥ в≥дмовивс¤, мотивуючи тим, що поки рухаЇтьс¤ - не ≥нвал≥д.

 

     јле нав≥ть з його короткоњ розпов≥д≥, видно ¤к≥ т¤готи житт¤ довелос¤ подолати моЇму сп≥врозмовнику ≥ ск≥льки сил ≥ здоров'¤ в≥н витратив на те, щоб спочатку вр¤тувати р≥дну землю в≥д фашистських загарбник≥в, а пот≥м прикрасити њњ густими зеленими л≥сами. « ц≥Їю людиною, в≥дм≥ченою високими орденами —лави ≥ „ервоноњ «≥рки, медаллю за в≥двагу ≥ безл≥ччю ≥нших нагород дуже приЇмно розмовл¤ти, ¤к ≥ чути в≥д нього прост≥ добр≥ слова: Ђя гордий тим, що л≥соводї, ¤кий завжди говорив соб≥ й ≥ншим: ЂЌе б≥йс¤ труднощ≥в, людина сильн≥ша за них!ї

 

 

                                                                    ћаксим ўербаков, прес-служба Ћуганського ќ”Ћћ√